Класифікація гіпертонії за ступенями, формам і видам

Згідно зі стандартами ВООЗ класифікація гіпертонії проводиться по єдиному параметру, а саме - ступеня підвищення артеріального тиску. Тим часом існують й альтернативні класифікації: за зовнішніми параметрами (червона і бліда гіпертензія), походженням (первинна і вторинна) і характером протікання захворювання (доброякісна і злоякісна гіпертонія).

Ступеня розвитку і форми артеріальної гіпертонії

На сьогоднішній день єдиної класифікації артеріальної гіпертонії ще не створено. Однак Всесвітня організація охорони здоров`я, а також Міжнародне товариство з гіпертензії рекомендували 15 років тому спиратися в діагностиці захворювання на ступінь підвищення артеріального тиску.

До першого ступеня артеріальної гіпертонії повинен ставитися діапазон підвищення артеріального тиску від 140/90 до 155/100 мм рт. ст. Це прикордонна (м`яка) ступінь гіпертензії.

Друга ступінь (помірна) визначається при підвищенні артеріального тиску від 160/100 до 180/110 мм рт. ст.

Третя (важка) ступінь розвитку гіпертонії діагностується, якщо підвищення артеріального тиску відбувається від 180/110 мм рт. ст. і вище.

Перевищення АТ 140/90 мм рт. ст., незалежно від віку, в якому знаходиться людина, вважається початковим проявом гіпертензії.

Крім класифікації артеріальної гіпертонії за стандартами ВООЗ існують і альтернативні методи. - Їх більше 50, і далеко не всі з них спираються виключно на показники артеріального тиску.

Так, найперша альтернативна класифікація гіпертонії - за зовнішнім виглядом хворого - грунтувалася на оцінці ступеня прояву захворювання в результаті огляду пацієнта. В одних випадках підвищення тиску виявлялося почервонінням шкірних покривів через розширення близько розташованих до шкіри капілярів (червона гіпертонія), в інших - блідістю, причиною якої був спазм судин (бліда гіпертонія).

Класифікація гіпертонії за походженням, розроблена ще в СРСР, має на увазі поділ на первинну і вторинну гіпертензію. При первинній гіпертензії походження (причинно-наслідковий зв`язок) встановити важко. Вторинна ж має більш явні причини, так як в даному випадку гіпертензія найчастіше виступає як наслідок вже встановленого основного захворювання або дисфункції організму. Вторинна гіпертензія має симптоматичні форми, до однієї з яких можна віднести гіпертонію у конкретного пацієнта.

По даній класифікації форм артеріальної гіпертонії чотири:

• ниркова;
• ендокринна;
• гемодинамическая;
• нейрогенная.

Також в даний час досить популярна класифікація гіпертонії за характером її перебігу. В рамках цієї класифікації гіпертонія ділиться на доброякісну і злоякісну.

Доброякісна гіпертензія зазвичай не призводить до тяжких ускладнень і може не впливати безпосередньо на тривалість життя, якщо вчасно вживаються заходи для оздоровлення, коли як злоякісна гіпертензія веде до патологій і має поганий прогноз через велику ймовірність розвитку інфаркту та інсульту.

Різновиди захворювання артеріальна гіпертонія

Ізольована гіпертонія. Про цього різновиду артеріальної гіпертонії деякі лікарі кажуть, коли рівень систолічного тиску підвищується, а діастолічний залишається майже в нормі. Такий розрив у значеннях багатьма гіпертоніками переноситься досить важко.

Більш того, у багатьох випадках це провісник розвитку ішемічної хвороби серця та інших ускладнень серцево-судинної системи.

Резистентна гіпертонія. Цей вид артеріальної гіпертонії відрізняється від інших тим, що не піддається лікуванню сучасними препаратами: у пацієнта, що пройшов курс прийому правильно підібраних ліків, не спостерігається зниження артеріального тиску. У цьому випадку лікар підбирає комплекс немедикаментозного лікування і профілактики.

Гіпертонія білого халата. Подібна різновид гіпертонії спостерігається у людей з певним складом психіки. Хвилювання пацієнта при вигляді лікаря автоматично позначається на артеріальному тиску - воно підвищується. В цьому випадку для нормальної оцінки рівня артеріального тиску рекомендується проводити спостереження за станом пацієнта в домашніх умовах.