Як лікують вузли на щитовидній залозі?

Вузли на щитовидній залозі мають приблизно 10% населення. Жінки страждають цією патологією частіше за чоловіків.

У 5% випадків виявляють злоякісну природу вузлів і в 95% - доброякісну. Тому при виявленні вузла на щитовидній залозі потрібно пройти всі необхідні обстеження і як можна швидше почати лікування.

У разі якщо вузол доброякісний, має невеликі розміри і росте повільно, за цією патологією просто спостерігають. Якщо ж вузол злоякісний, його необхідно видалити якомога швидше.

Показання і протипоказання до видалення вузлів

Основним показанням до видалення вузлів щитовидної залози хірургічним методом є неефективність консервативного лікування. Крім того, вузли підлягають видаленню:

якщо їх діаметр перевищує 3 см;
якщо при біопсії в вузлах виявлені атипові клітини;
якщо вузли з`явилися після проведення променевої терапії при лікуванні захворювань шкіри голови або шиї.

Перед проведенням оперативного втручання обстежують діяльність серцево-судинної системи і згортання крові хворого. Можливість проведення операції залежить від стану життєво важливих органів людини. Специфічних протипоказань до проведення операції з видалення саме вузлів на щитовидній залозі немає.

Обстеження перед операцією

Перед оперативним втручанням необхідно провести такі дослідження:

визначити в крові рівень гормонів щитовидної залози;
зробити узі щитовидки і шиї;
провести ларингоскопію голосових зв`язок;
зробити сцинтиграфію щитовидної залози;
при шийно-загрудинної локалізації вузлів проводиться КТ грудної клітини та шиї;
провести тонкоголкової біопсію вузлів щитовидки.

Хірургічне видалення вузлів

Питання про необхідність оперативного втручання та всі необхідні обстеження проводяться до госпіталізації хворого. Принципової різниці, в яку пору року краще робити операцію на щитовидній залозі, немає. За 12 годин до оперативного втручання хворому потрібно відмовитися від прийняття їжі і пиття.

Видалення вузлів щитовидної залози проводиться під загальним наркозом. Найчастіше разом з виявленим вузлом видаляється частка щитовидної залози, в якій він локалізований. Така операція називається гемітіреоідектоміей.

Якщо ж вузли є в обох частинах щитовидної залози, то виробляють субтотальную резекцію щитовидки, при цьому верхні полюси залози зберігаються. Резекція останнім часом виконується рідко, оскільки в разі резекції виникають рубці, що при необхідності проведення повторної операції.

У разі якщо вузлами вражена вся щитовидка, при раку щитовидної залози або при дифузному токсичному зобі виробляють тотальну тіреоідектомію. Повне видалення щитовидки в разі виявлення раку дозволяє повністю виключити рецидив пухлини.

Операцію на щитовидній залозі проводять під загальним наркозом. В середньому, час проведення операції від 60 до 100 хвилин. При ураженні лімфовузлів оперативне втручання може затягнутися на 3-4 години.

При оперативному втручанні розріз робиться на шиї в горизонтальній складці шкіри. Після цього хірург оглядає щитовидну залозу і вирішує, яку її частину потрібно видалити. Потім віддалена тканину відправляється на гістологію, результат якої повинен бути готовий до кінця операції. При цьому в разі якщо гістологія показує, що щитовидка вражена злоякісними вузлами, цей орган видаляється повністю разом з розташованими поруч лімфатичними вузлами (в цьому випадку подальше лікування проводиться в онкологічному диспансері). Операція завершується накладенням на рану косметичного шва.

Оперативне втручання найчастіше проходить без ускладнень, оскільки такі операції проводяться вже протягом декількох десятиліть, тобто техніки їх проведення ретельно розроблені і вивірені. Проте, ризик кровотечі при проведенні цієї операції досить великий. Якщо ускладнень після закінчення операції не спостерігається і вузли виявилися не злоякісними, людини виписують на 2-е чи 3-ю добу.

Наслідки оперативного втручання

Ускладнення після видалення щитовидної залози можна розділити на дві групи: неспецифічні і специфічні. Неспецифічними називаються ускладнення, пов`язані з будь-якої хірургічної операції, до них відносяться: кровотеча після операції, нагноєння рани, набряк в місці проведення оперативного втручання.

дисфония До специфічним ускладнень після операції на щитовидній залозі відносяться:

дисфония (захриплість) - може з`явитися в результаті травмування в ході проведення операції поворотного горлового нерва;
порушення дихання - це ускладнення з`являється при травмі обох поворотних нервів, така травма може бути причиною повної втрати голосу;
гіпотеріоз - виникає в 100% випадків при видаленні всієї залози і в 30% випадків при видаленні однієї частки щитовидної залози;
ушкодження околощитовідних залоз, які мають невеликі розміри і розташовані на задній стінці щитовидки - ці залози відповідають за секрецію паратгормону (регулює фосфатно-кальцієвий обмін), їх видалення викличе величезні проблеми зі здоров`ям.

Якщо видалена вся заліза або більша її частина, то після проведення операції проводиться замісна гормональна терапія. Якщо ж щитовидка була видалена не повністю, то, можливо, залишилася її частина буде виробляти гормони в достатній кількості для нормального функціонування організму.

Після проведення видалення частки щитовидної залози потрібно контролювати вміст в крові гормонів, що виробляються цією залозою. При виникненні гіпотиреозу (стійкого нестачі гормонів щитовидки) потрібно компенсувати їх за допомогою замісної терапії. При цьому використовуються повністю синтетичні аналоги гормонів. Найбільш часто використовується тироксин. Його правильно підібрана дозування не призводить ні до яких негативних наслідків, на відміну від застосовувалися раніше гормонів тваринного походження, на які у хворих часто виникала алергічна реакція. Єдине, чого необхідно строго дотримуватися - не забувати щодня приймати гормональний препарат.

Наслідки видалення вузла щитовидної залози більше позначаються на жінках, оскільки при хвороби щитовидної залози виникають проблеми з репродуктивною системою. Функція щитовидної залози після операції знижується, що призводить до погіршення загального стану організму.

Безопераційне видалення вузлів

Безопераційне видалення вузлів щитовидної залози проводиться за допомогою нагрівання тканин залози до високих температур за допомогою лазера. Така процедура називається лазерної гіпертермією. При безопераційне видаленні вузлів щитовидної залози застосовують діодний лазер з довжиною хвилі 810 нм і потужністю 5-6 Вт. Основний принцип цієї процедури в тому, що під впливом високих температур руйнується білок в вузлах і патологічний процес зупиняється. Прилад для проведення безоперационного видалення вузлів щитовидки дозволяє задавати параметри нагріву і змінювати час і ступінь впливу.

Безопераційне видалення проводиться в таких випадках:

для видалення доброякісних вузлів щитовидної залози;
при вузловому зобі і при токсичному зобі;
при відмові хворого від видалення вузлів хірургічним шляхом;
при неефективності консервативного лікування вузлів щитовидки.

Метод лазерної гіпертермії має такі переваги: він є малоінвазивним, а після проведення процедури не потрібно госпіталізувати пацієнта. Після безоперационного видалення вузлів щитовидки людина може швидко повернутися до звичного способу життя.

Вузли діаметром до 1 см після проведення процедури безопераційного лікування зменшуються в 80% випадків. Вузли до 2 см зменшуються в результаті 60% проведених процедур. У разі вузлів більше 3 см рекомендується хірургічне лікування.

При лікуванні хвороб щитовидної залози бажано дотримуватися вегетаріанської дієти з підвищеним вмістом йоду. Велика кількість йоду міститься в морських водоростях, коренеплодах, бобових, часнику, насінні яблук, хурмі, винограді, гречці і пшоні. Для того щоб не спровокувати збільшення вузлів на щитовидній залозі або їх переродження в злоякісну пухлину, не можна займатися самолікуванням.