Як лікувати множинні вузли щитовидної залози?

У щитовидній залозі виробляються гормони трийодтиронін і тироксин, які регулюють багато важливих процесів в організмі: роботу мозку, серця, підтримують на нормальному рівні обмін речовин. Порушити роботу щитовидки можуть множинні вузли щитовидної залози. Вузли можуть з`являтися в будь-якому місці щитовидки: як на її поверхні, так і глибоко в її тканинах або в нижній її частині.

Вузлом в щитовидній залозі є обмежену ділянку тканини залози, структура якої може бути перетворена або не змінена. У щитовидній залозі може утворитися один вузол, але нерідко в цьому органі утворюється кілька вузлів.

Освіта вузлів в щитовидці пояснюється погіршенням екологічної ситуації, нестачею йоду, що надходить в організм з їжею, і підвищеним радіаційним фоном. До утворення вузлів у щитовидній залозі також привертає вік: чим старша людина, тим вище ймовірність утворення у нього вузлів щитовидки. Також до появи вузлів щитовидки має відношення спадковість: нерідко виникнення вузлів щитовидки послідовно проявляється у представників різних поколінь однієї і тієї ж сім`ї.

Симптоми порушення роботи щитовидної залози

До симптомів, що сигналізує про проблеми з щитовидною залозою, відносять:

• пітливість;
• частий пульс
• різкі перепади настрою;
• зміна ваги (швидке схуднення або, навпаки, набір маси тіла);
• тремтіння рук;
• порушення сну.

Перераховані симптоми не є специфічними для захворювань щитовидної залози, але, якщо вони спостерігаються протягом тривалого часу, то не зайвим буде обстеження в ендокринолога.

Часто пацієнти не звертають уваги на перераховані симптоми або списують їх на втому або стреси. У цьому випадку виявлення вузлів в щитовидці можливо тільки випадково: на профілактичних оглядах або при УЗД шиї з приводу інших захворювань.

Якими бувають вузли щитовидної залози?

Залежно від результатів біопсії вузли щитовидної залози діляться на:

• доброякісні - аутоімунний тиреоїдит або колоїдний вузол;
• злоякісні - фолікулярний, папілярний, медулярний або анапластіческій рак.

Найчастіше вузли в щитовидці виявляються колоїдними. Такі вузли зазвичай не потребують лікування. Однак, якщо людині стає важко дихати або ковтати їжу або, якщо вузол починає надлишкове вироблення гормонів щитовидки, то він видаляється хірургічним шляхом.

У тому випадку, якщо при діагностиці виявляється багато вузлів в щитовидній залозі, ця патологія називається багатовузловим зобом.

Вузловий зоб невеликих розмірів може не позначатися на стані пацієнта або ж проявлятися симптомами, характерними для захворювань щитовидки. Великий вузловий зоб здавлює органи шиї, утруднює дихання і може порушувати ковтання.

Вузловий зоб може бути:

• нетоксичним, при якому не порушується функція щитовидної залози або відзначається зниження синтезу гормонів;
• токсичним, при якому розвивається підвищення рівня гормонів щитовидки.

Формування вузлів у щитовидній залозі

Вузли в щитовидці можуть формуватися протягом багатьох років і при цьому не проявлятися будь-якими симптомами і не викликати порушень в роботі щитовидної залози.

Найчастіше до формування вузлів в щитовидці призводить брак йоду, оскільки цей елемент використовується при синтезі гормонів. Для того щоб заповнити нестачу йоду щитовидка розростається в розмірах, і при цьому не всі її ділянки працюють з однаковою активністю. Посилена активність деяких ділянок щитовидної залози стимулює розширення судин і викликає зміна щільності тканин: таким чином і формується вузол.

До ознак наявності вузла в щитовидній залозі відносять:

• осиплість голосу;
• утруднення при ковтанні;
• поява задишки.

При появі таких ознак потрібно постаратися потрапити на прийом до лікаря в найкоротші терміни.

Діагностика вузлів щитовидки

При виникненні симптомів, характерних для захворювань щитовидки, потрібно звернутися до лікаря, який проведе пальпаторне дослідження щитовидної залози і призначить такі аналізи і дослідження:

• загальний аналіз сечі та загальний аналіз крові;
• аналіз на рівень гормонів щитовидної залози в організмі;
• УЗД щитовидки;
• рентген грудної клітки;
• МРТ;
• електрокардіограма;
• біопсія вузла.

Також, при діагностиці вузлів щитовидної залози лікар опитує хворого про сімейному анамнезі (випадках доброякісних вузлів або раку щитовидки у родичів), наявності рентгенотерапії в дитинстві (така терапія проводиться для лікування пухлин в ротовій порожнині) і т.п.

Великі вузли в щитовидній залозі легко визначаються за допомогою пальпації або навіть візуально, якщо у пацієнта маса тіла в межах норми. Метод пальпації не дозволяє виявити дрібні вузли щитовидної залози, тому найкращим методом для виявлення невеликих вузлів на сьогоднішній день є ультразвукове дослідження.

Дуже важливо при діагностиці точно з`ясувати, який характер мають новоутворення в щитовидній залозі: добрий або злоякісний. Для цього проводиться тонкоигольная аспіраційна біопсія, яка виконується під контролем УЗД. Це дослідження проводиться в тому випадку, якщо у пацієнта виявляється вузол розміром більше 1 см.

При множинних вузлах щитовидної залози необхідно ретельно обстежити кожен вузол, оскільки доброякісні вузли можуть йти в комбінації зі злоякісними. Аналіз вузлів за допомогою ультразвуку при цьому значно ускладнюється, а біопсія вузлів в таких випадках повинна виконуватися з урахуванням ультразвукових характеристик, а не розмірів вузлів.

Рентген грудної клітини дозволяє детально обстежити хворого, в чому з`являється необхідність при многоузловом зобі. За допомогою цього обстеження виявляється звуження або зміщення трахеї або стравоходу хворого, діагностується загрудинний зоб, виявляється ступінь ураження лімфовузлів пацієнта.

МРТ щитовидки є високоінформативним методом, який дозволяє визначити щільність, локалізацію та розміри новоутворення в щитовидній залозі. Електрокардіограма проводиться для визначення наявності ускладнень на серце, що з`являються при важкому ураженні функцій щитовидної залози.

Лікування вузлів щитовидної залози

Близько 95% вузлів є доброякісними, якщо вузли доброякісні, мають невеликий розмір і не викликають збоїв в роботі щитовидної залози, то їх не лікують, а лише 1-2 рази на рік проводять контроль за допомогою УЗД. Іноді вузол щитовидної залози починає посилено синтезувати гормони, що призводить до утворення токсичного зобу. Саме тому потрібно регулярно обстежуватися, навіть якщо нічого не турбує.

Злоякісні вузли щитовидної залози лікують тільки за допомогою хірургічного втручання, при якому видаляють всю щитовидну залозу. Лікування доброякісних вузлів залежить від їх кількості та розмірів.

Великий вузол, що викликає надлишок вироблення гормонів або давить на трахею, лікується хірургічним шляхом або за допомогою радіоактивного йоду. Доброякісні вузли невеликого розміру не потребують лікування. Їх власникам потрібно періодично (1-2 рази на рік) відвідувати ендокринолога, проходити УЗД щитовидки, здавати кров на визначення рівня тиреотропного гормону і збагатити свій раціон містять йод продуктами (хоча б йодованою сіллю).

Нетоксичний багатовузловий зоб, який не призводить до порушення функції щитовидки, можна не лікувати, якщо він не доставляє дискомфорту пацієнтові і не збільшується в розмірах. При невеликому зниженні вироблення гормонів щитовидкою проводиться лікування спеціальними препаратами, наприклад L-тироксином. При сильному зниженні вироблення гормонів і прояві ускладнень, проводиться більш серйозне лікування. Не застосовуються при лікуванні нетоксичного багатовузлового зоба препарати йоду, оскільки вони можуть викликати гіпотеріоз.

Токсичний зоб лікується за допомогою тиреостатиков, радіоактивного йоду або оперативного втручання. Вибір способу лікування при токсичному зобі залежить від тяжкості захворювання, віку пацієнта і супутніх захворювань. До тиреостатики відносяться мерказоліл і препарати йоду. При важкій формі захворювання також застосовуються такі лікарські препарати, як резерпін, інсулін, преднізолон.