За рахунок гіпоксії «спинальники» знову зможуть ходити

Об`єднаної групою вчених з декількох американських наукових центрів був розроблений унікальний метод терапії для людей з неповною травмою спинного мозку. Після проходження лікування за цим методом, у багатьох пацієнтів відновлюється здатність самостійного пересування. Подібний ефект був досягнутий за рахунок застосування короткочасної гіпоксії (кисневого голодування).

Уже підтверджено, що 59% всіх випадків травми спинного мозку, визнаються неповними. При цьому у людини залишаються пошкодженими деякі нейронні шляху, розташовані між кінцівками і головним мозком, а також повністю або частково зберігається контроль і чутливість рухових функцій в зоні, що знаходиться нижче місця пошкодження.

За заявою провідного автора розробленого методу Ренді Трамбоуера з університету Еморі, неушкоджені нейронні зв`язки дають можливість спинному мозку відновитися, для того щоб людина мала можливість самостійно пересуватися. Хоча, як стверджує сам Трамбоуер, в реальному житті таке відновлення відбувається в рідкісних випадках. Ренді також зазначив, що масаж, лікувальна фізкультура і фізіотерапія не так ефективні, щоб повернути людині мобільність і зміцнити ослаблені нейронні зв`язки.

Перед початком тривалого експерименту Трамбоуер вивчив результати роботи групи вчених під керівництвом Гордона Мітчелла. Вони проводили дослідження на мишах в тому ж напрямку, що і група, яку очолив Трамбоуер. Так ось, в ході цих експериментів було встановлено, що короткочасне кисневе голодування ініціює процес вивільнення з головного мозку нейромедіатора серотоніна, який в свою чергу запускає серію білкових трансформацій, що сприяють утворенню нових нейронних зв`язків в спинному і головному мозку людини, що відповідають за регулювання процесу дихання. На підставі вивчених матеріалів, Трамбоуер припустив, що ініціація нейромедіатора серотоніна може сприяти відновленню нейронних шляхів спинного мозку, що відповідають за рухові функції людини. Для обґрунтування попередніх висновків обидва вчених Мітчелл і Трамбоуер вирішили об`єднати свої знання і провести клінічні випробування методу під назвою «Щоденна гостра періодична гіпоксія (Daily acute intermittent hypoxia)» або скорочено dAIH.

Для випробування нового методу було залучено 19 волонтерів, що мають різний рівень ушкодження спинного мозку (від С2 до Т12), зі здатністю слабко функції рухливості суглобів ніг. Якщо виражатися не науковою мовою, то кожен з учасників експерименту був у змозі зробити хоча б один самостійний крок без використання підтримки. Перед проведенням клінічного випробування, всі волонтери були розділені на 2-е групи. Перша група випробовуваних отримувала dAIH через маску протягом 5-и днів з тривалістю 40 хвилин в день. При цьому рівень подається в маски кисню постійно знижувався з інтервалом в 90 секунд. Волонтери з другої групи отримували так зване плацебо, тобто звичайне повітря з нормальним вмістом кисню. Обидві групи випробовуваних були розділені на 2-е рівні підгрупи. Члени перших підгруп щодня протягом 30 хвилин після прийому dAIH або плацебо, проводили тренування по самостійній ходьбі. Учасники друге підгруп брали dAIH або плацебо без будь-яких тренувань і фізичного навантаження.

В результаті проведеного експерименту були підведені підсумки. Ті з учасників, які протягом 5-и днів пройшли курс dAIH, долали відстань в 10 метрів на 3,8 секунди швидше тих пацієнтів, які отримували через маски звичайне повітря. До того ж, члени першої підгрупи, які пройшли курс dAIH, показали кращі результати по витривалості і подолали за 6 хвилин відстань, на 100 метрів перевищує показники учасників першої підгрупи, які вдихали плацебо.

Позитивний ефект від застосування курсу dAIH тривав протягом наступних двох тижнів. За заявою авторів робіт, цей ефект може бути більш тривалим при збільшенні терміну лікування до декількох місяців і поєднанні методу кисневого голодування з іншими способами відновної терапії.