Діагностика цирозу печінки

Заключною стадією великих уражень печінки в хронічній формі є цироз. Це невиліковне захворювання, яке супроводжується структурними змінами цього важливого органу з огляду на масштабного розростання сполучної тканини і порушень основних функцій. Хвороба тривалий час може ніяк себе не проявляти, але в подальшому детальна діагностика цирозу печінки вимагає не тільки збору даних анамнезу, а й повного клінічного обстеження з метою призначення ефективного лікування.

Загальні відомості про захворювання

При прогресуючому недугу колись здорові тканини печінки заміщуються сполучною тканиною, яка поширюється на весь орган. Поява осередків регенерації печінкової тканини очевидно на УЗД, тому у фахівця не виникає сумнівів щодо постановки діагнозу. Важливо не тільки констатувати цироз, також потрібно достовірно визначити його форму, ступінь розвитку в організмі клінічного хворого. Варіантів кілька:

1. Макронодулярного форма, при якій переважають збільшені осередки регенерації печінкової тканини.
2. Мікронодулярний форма, де характерні зони регенерації за розмірами не перевищують 1 см.
3. Змішана форма, яка поєднує в собі обидва різновиди одного діагнозу.

Визначити стадію патологічного процесу печінки можна клінічним шляхом, проте пацієнт також повинен звертати увагу на різкі зміни в загальному самопочутті, своєчасно реагувати на тривожні ознаки захворювання, не затягувати з походом до лікаря.

Збір даних анамнезу

Про проблеми в роботі печінки пацієнт здогадується ще до візиту в поліклініку. Крім загальної слабкості і частих запаморочень переважають інші симптоми, властиві тій чи іншій стадії захворювання. Наприклад, на тривожні думки наштовхує наступна симптоматика:

Почервоніння шкіри на тильній стороні долонь
• больовий напад в зоні правого підребер`я, яка не приковує до ліжка, але змушує відчувати загальний дискомфорт, шукати зручне положення корпусу;
• ще не виражені ознаки диспепсії у вигляді легкої нудоти, яка з`являється до і після прийому їжі;
• порушений апетит;
• поступове зниження маси тіла;
• порушений температурний режим;
• почервоніння шкіри на тильній стороні руки;
• розширення кінцевих фланг на пальцях рук;
• поява судинних зірочок на шкірних покривах і судинної сітки на очах;
• пожовтіння склер і шкірних покривів;
• набряклість нижніх кінцівок;
• зниження тонусу і розмірів м`язової маси;
• блискуча мова насичено-червоного кольору;
• збільшені розміри печінки при самовільної пальпації;
• загальне нездужання.

Такі ознаки захворювання при відсутності своєчасної терапії в умовах госпіталізації стрімко прогресують, і явище диспепсії доповнюється вже нудотою, блювотою, підвищеним газоутворенням, метеоризмом, порушенням стільця і появою домішок крові в калових, блювотних масах. Температура тіла відрізняється своєю нестабільністю, пожовтіння шкірних покривів дає чітко зрозуміти, що проблеми організму полягають саме в «людському фільтрі».

Якщо ігнорувати такі симптоми захворювань, серед ускладнень лікарі виділяють інвалідність і навіть летальний результат в запущеній стадії цирозу печінки. Якщо пацієнт підозрює у власному організмі зазначену симптоматику, саме час звернутися за кваліфікованою допомогою терапевта, а потім вже вузькопрофільного фахівця.

Клінічне обстеження пацієнта

Оскільки печінка має високу компенсаторною можливістю, перебіг захворювань цього органу може тривалий час протікати в безсимптомній формі. Однак зовнішні ознаки все одно очевидні: вічна слабкість і пожовтіння шкірних покривів направляють пацієнта на обстеження. Лікуючий лікар в першу чергу вивчає дані анамнезу, тобто проводить збір скарг клінічного хворого. Якщо говорити про симптоматиці, ступінь її вираженості помітно відрізняється в кожній клінічній картині, що обумовлено етіології патологічного процесу, станом імунної системи і специфікою самого організму.

Щоб поставити правильний діагноз, фахівець насамперед спрямовує на УЗД. На екрані видно хворий орган і патологічний процес, а лікар може відразу підтвердити або спростувати наявність цирозу печінки в період декомпенсації.

У легкій стадії захворювань печінку має кілька збільшені розміри, при цьому зберігає однорідність структури. У стадії декомпенсації і субкомпенсації на УЗД очевидні патологічні зміни органу: при дрібновузлового цирозі відбувається збільшення ехогенності, а при великовузлового діагнозі структура «фільтра» стає горбистої і пухкої (неоднорідна). Якщо мова йде про запущеної клінічній картині, то при більш детальному обстеженні стає очевидно, що хворий орган втратив свою симетричність, наприклад, одна з часткою зменшилася в розмірах, а інша збільшилась. Такий резонанс видно досвідченому фахівцеві, який в доповненні діагностує аномальне збільшення селезінки.

Як показує практика, УЗД - це найвірогідніший метод клінічного обстеження, який з точністю до 90% діагностує цироз печінки. Але також виникає необхідність в додаткових дослідженнях, які характеризують тип захворювання, визначають етіологію патологічного процесу і прогнозують клінічний результат для кожного пацієнта. Так, диференційний діагноз цирозу також включає:

• лапароскопічна діагностика, як інвазивна процедура для вивчення поверхні ураженої печінки;
• біопсія печінки, також відноситься до інвазивних методів діагностики, а необхідна для точного визначення можливого діагнозу.
• фіброгастродуоденоскопія, як додаткове клінічне обстеження, дозволяє візуалізувати розширені вени стравоходу, визначити шлункові і стравоходу крововиливи.

Основне завдання диференціальної діагностики - ідентифікувати прогресуючий недуга, тобто відрізнити його від інших захворювань печінки з подібною симптоматикою. Аналогічні ознаки переважають при гепатиті однією з форм, тому лікар повинен остаточно переконатися, що справа має саме з цирозом, а для цього без УЗД та інших досліджень (включаючи лабораторні) не обійтися.

Лабораторні дослідження

Як показує практика багатьох років, при підозрі на одне з захворювань печінки обов`язковим є лабораторне дослідження крові, оскільки саме в цьому біологічному матеріалі протікають незворотні аномальні процеси, не властиві здоровому організму.

Так, загальний аналіз крові показує різкий стрибок ШОЕ, прогресуючу анемію і порушений показник лейкоцитів (найчастіше завищений). З біохімічного аналізу крові слід, що підвищується вміст фракцій білірубіну і фібрину, а також таких цінних ферментів, як АЛТ, ГГТ, АсТ. Має місце спад альбумінів, як при гепатиті вірусної форми. Мало того, дослідження сироватки крові визначає серологічні ознаки вірусної форми гепатиту, що також наштовхує на тривожні думки про прогресуючому розкладанні «людського фільтра».

Патологічні зміни відбуваються і в сечі, а із загального аналізу видно, що підвищується рівень еритроцитів, з`являється білок. Спеціальна таблиця значень дозволяє дати детальну оцінку реальному стану печінки пацієнта, після чого призначається ефективне лікування строго за показаннями. Важливо уточнити, що лабораторні дослідження - це додаткова (другорядна) форма діагностики захворювання, основою залишається диференційний метод, активно практикується в обширній медичній практиці.

Після постановки остаточного діагнозу, пацієнта чекає комплексне лікування в умовах стаціонару, що має на увазі усунення патогенного фактора, зміна звичок і звичного способу життя, корекцію харчування з подальшою лікувальної дієтою, інтенсивну медикаментозну терапію для відновлення структурних особливостей ураженого органу. Якщо такі дії і загальні рекомендації лікаря зовсім відсутні, пацієнту загрожує інвалідність, або летальний результат незабаром.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!