Діагноз хронічний коліт

З кожним роком все частіше серед молодої частини населення, а також і дітей, стали виявляти дуже важке за симптоматикою і страшне через можливих ускладнень захворювання. Це хронічний коліт, що розвивається здебільшого як самостійна запальна патологія кишечника. Точний діагноз його до сих пір дуже складно поставити, так як всі морфологічні зміни кишечника, а також супроводжує хворобу симптоматика дуже схожі з іншими патологіями, що розвиваються в травних органах.

Для того, щоб з найбільшою точністю встановити, що рідкий стілець, болі в животі і загальна слабкість припускають виникнення у пацієнта саме хронічного коліту, необхідна диференціальна діагностика. Тільки за допомогою її є можливість виключення великої кількості захворювань, що протікають за схожим типом. Проводиться вона як лабораторними, так і інструментальними методами дослідження. Щоб при постановці діагнозу хронічний коліт не відбулося помилки, фахівця потрібні такі відомості:

• Дані анамнезу;
• Присутня у хворого клінічна симптоматика;
• Рентгенологічне дослідження товстого кишечника;
• Ендоскопічне дослідження;
• Результати бактеріологічного та копрологіческого дослідження калу.

Також при постановці такого діагнозу, як хронічний коліт, необхідно виключення проктологічних патологій (парапроктита, анальних тріщин, внутрішнього геморою). Для цього проктологом проводиться пальпація заднього проходу.

Диференціальна діагностика хронічного коліту

Імовірно про наявність у пацієнта саме цього захворювання говорить симптоматика, яка супроводжує патологію кишечника, і дані проведених лабораторних аналізів калу і крові. Для підтвердження хронічного коліту фахівця потрібно провести більш глибоке дослідження, щоб повністю виключити ті захворювання, які супроводжуються подібними симптомами (ентерит, хвороба Крона, злоякісні новоутворення кишечника і апендицит). Щоб діагноз був поставлений з найбільшою точністю, проктологами практикується проведення і таких діагностичних заходів:

1. Протезування кишечника. Це дослідження передбачає проведення ирригографии, яка дозволяє виключити такі діагнози, як дивертикулез і рак товстого кишечника. Вона є обов`язковою при диференціації хронічного коліту. Виконується це дослідження за допомогою контрастної рентгенографії і дозволяє побачити місце локалізації патологічних змін в слизовій кишечника. Також при проведенні рентгенологічної діагностики хронічного коліту фахівець бачить і характер змін, що відбулися в рельєфі слизової оболонки, а також наявність в травному органі симптомів дискінезії;
2. Колоноскопія і ректроманоскопія, є інструментальними методами діагностики, що дозволяють диференціювати хронічний коліт від НВК і розвивається пухлинного процесу. При цьому методі можна виявити катаральні і атрофічні зміни в слизовій товстої кишки. Також ці дослідження, що проводяться для уточнення діагнозу, дозволяють взяти біопсію на гістологічний аналіз. Саме за допомогою цих методів можна виявити що починається озлокачествление в стінках кишечника.

Також дані для диференціального дослідження хронічного коліту дають і функціональні проби, які проводяться для того, щоб виявити маркери запалення в підшлунковій залозі і печінці. Часто буває необхідно і ультразвукове дослідження органів, що знаходяться в черевній порожнині.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!