Фітотерапія при панкреатиті

Безумовно, позитивний вплив фітотерапії при панкреатиті не можна заперечувати, однак слід чітко засвоїти, що лікування травами допускається в трьох випадках:

• для профілактики захворювання;
• одночасно з медикаментозною терапією (але погодженням з лікуючим лікарем);
• в періоди між загостреннями хронічного панкреатиту з метою їх запобігання.

Ні про яке вживанні трав, тим більше самостійному, не може бути й мови при нападі гострого запалення підшлункової залози - в цьому випадку потрібна негайна медична допомога.

Правильно підібрана фітотерапія при панкреатиті не тільки підвищує ефективність медикаментозного лікування, але і істотно зменшує побічні ефекти, неминуче що викликаються ліками. Так, стимулювати регенерацію тканин підшлункової залози і заспокоювати запалення здатні березове листя, квітки календули, квіти коров`яку і комірника, насіння льону, корінь солодки, трава сухоцвіту, хвоща і фіалки триколірної.

Зазвичай в фітотерапії підшлункової залози використовується комбінація з двох-трьох вищеназваних компонентів, плюс одне з рослин, що володіють спазмолітичними і седативними властивостями: коріння валеріани, квіти липи або м`яти, траву пустирника, шишки хмелю. Крім того, не завадять складові, коригувальні дисбактеріоз, нерідко виникає у хворих панкреатитом. До таких рослин відносяться стулки плодів квасолі, трава козлятника, листя чорниці і деякі інші.

З обережністю при панкреатиті слід застосовувати рослини, що стимулюють секрецію підшлункової залози: траву звіробою і вахти, листя подорожника, коріння кульбаби та інші рослини.

При захворюванні панкреатитом застосування в лікуванні фітотерапії досить ефективно, якщо грамотно включити її в загальний курс лікування. Крім того, вона дозволяє як уникнути ускладнень при гострому запаленні підшлункової залози, так і зменшити періоди між рецидивами при хронічному. Однак фітотерапія не звільняє пацієнта від дотримання дієти, відмови від шкідливих звичок та інших факторах, що сприяють ефективному лікуванню захворювання. До того ж, хворий повинен контролювати масу тіла, не вести сидячий спосіб життя і постаратися пройти курс санаторно-курортного лікування відповідно до рекомендацій лікаря.